Фотогалерея

Посилання на Фотоальбом 

Дидактичні матеріали

Посилання на Дидактичні матеріали

Позаурочна діяльність

Посилання: Позаурочна діяльність

Уроки тренінги "Вчимося жити разом"

Посилання на Уроки тренінги

Науково методична діяльність

Посилання на науково - методичну діяльність: Науково - методична діяльність, Оновлені критерії оцінювання

Інформаційно - комунікаційна компетентність вчителів початкових класів

 На початку третього тисячоліття поглиблюються та прискорюються загаль-носвітові соціально-економічні, політичні, соціокультурні процеси, які визначають розвиток людства на сучасному етапі його життєдіяльності. Глобальні суспільні зрушення мають систематичний, швидкий, незворотний характер. Вони зумовлені науково-технічним прогресом, швидкою інформатизацією та комп’ютеризацією, демократизацією суспільного життя у більшості країн світу.

    Найбільш відповідальною в цих умовах є роль освіти. Саме освіта має безпосередній та найбільший вплив на особистість і суспільство.

Освіта є соціальним інститутом, через який проходить кожна людина, набуваючи при цьому рис особистості, фахівця і громадянина. Завдяки діяльності вчителя реалізується державна політика у створені інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки і культури, збере-женні і примноженні культурної спадщини й формувалися людини майбутнього, а також забезпечується Конституційне право громадян України на здобуття повної загальної середньої освіти. Все це висуває проблеми під-готовки вчителя, його професійного становлення і професійної компетент-ності. Саме компетентнісний підхід розглядається як один із важливих концептуальних принципів, який визначає сучасну методологію оновлення змісту освіти.

   Поняття “компетентність” (лат.competens – відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Під професійною компетентністю педагога розу-міють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно і ефективно реалізувати цілі педагогічного процесу. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності. “Компе-тентність” визначає рівень професіоналізму особистості, а її досягнення відбуваються через здобуття нею необхідних компетенцій, що є метою професійної підготовки фахівців.

    Під компетенція ми розуміємо сукупність взаємозалежних якостей осо-бистості (знання, уміння, навички, способи діяльності), необхідних для якісної продуктивної діяльності. Компетентність визначаємо як володіння відповідними компетенціями. Аналіз визначень педагогічної компетентності дає змогу стверджувати, що педагогічна компетентність є системою наукових знань, інтелектуальних і практичних умінь і навичок, особистісних якостей і утворень, яка при достатній мотивації та високому рівні професійності психічних процесів забезпечує самореалізацію, само-збереження та самовдосконалення особистості педагога в процесі професійної діяльності.

2. Думки науковців про основні показники професійної компетентності.

    Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності. Проблема педагогіч-ної компетентності цікавила багатьох науковців.

    На думку Адольфа, компетентний педагог – це такий фахівець, який володіє ґрунтовними знаннями з будь-якого предмета шкільного курсу навчання. Ш. Амонашвілі розглядає педагогічну діяльність як творчий процес.

В. Бондар уважає, що компетентний учитель організує педагогічну діяльність так, щоб вона була спрямована на отримання усвідомленого результату.

М. Коломієць розглядає компетентність як сукупність знань, умінь, навичок, які потрібні для успішного виконання його функцій навчання, виховання, розвитку особистості дитини.

    А. Маркова вважає, що професійно компетентна людина та, яка:

-успішно розв’язує завдання навчання й виховання, готує для суспільства випускника з бажаними психологічними якостями;

-задоволена професією;

-досягає бажаних результатів у розвитку особистості учнів;

-має й усвідомлює перспективу свого професійного розвитку;

-відкрита для постійного професійного навчання;

-збагачує досвід професії завдяки особистому творчому внеску;

-соціально активна в суспільстві;

-віддана педагогічній професії, прагне підтримувати навіть у складних умовах її честь і гідність, професійну етику;

-готова до якісної та кількісної оцінки своєї праці, уміє сама це робити.

    А. Орлов у теорії та практиці професійної діяльності вчителя виділяє основні компоненти професійно-педагогічної компетентності:

- етичні установки вчителя,

 - систему психолого-педагогічних знань, систему знань у сфері свого предмета,

-  загальну ерудицію,

-  засоби розумових і практичних дій,

- професійно-особистісні якості.

   На думку В. Синенка, варто розрізняти професійну підготовку фахівця та його професіональну компетентність. Перше - це процес оволодіння потрібними знаннями та навичками, друге - результат цього процесу. В. Синенко трактує професійну компетентність учителя як інтегрування відповідного рівня його професійних знань, умінь, навичок, особистісних якостей, що виявляються в результаті діяльності.

3. Ключові компоненти професійної компетентності

    Можна визначити такі ключові компоненти професійної компетентності.

1. Інформаційна компетентність, яка передбачає володіння інформаційними технологіями, уміння опрацьовувати різні види інформації. Серед них уміння й навички роботи з друкованими джерелами, уміння здобувати інформацію з інших джерел, переробляти її відповідно до цілей і завдань педагогічного процесу.

2. Комунікативна компетентність - це вміння вступати в комунікацію (спілкування), бути зрозумілим, спілкування без обмежень. Ці вміння допомагають зрозуміти інших (учнів, учителів, батьків).

3. Продуктивна компетентність - це вміння працювати, отримувати результат, ухвалювати рішення та відповідати за них. Більшість науковців серед ключових компетенцій учителя на перше місце ставить саме продуктивну компетентність.

4. Автономізація на компетентність - це здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможність. Адже вчитель перш за все вчиться сам, це вічний учень.

5. Моральна компетентність - це готовність, спроможність і потреба жити за традиційними моральними нормами.

6. Психологічна компетентність - це здатність використовувати психологічні засоби навчання в організації взаємодії в освітній діяльності.

7. Предметна компетентність, до змісту якої входить володіння певними засобами навчання у сфері навчального процесу (спеціальність). Це сукупність умінь і навичок, необхідних для стимулювання активності як окремих учнів, так і колективу в цілому. До неї входять уміння вибирати правильний стиль і тон у спілкуванні, управляти їх увагою, темпом діяльності.

8. Соціальна компетентність - це вміння жити та працювати з оточуючими.

9. Математична компетентність - це вміння працювати з числом, числовою інформацією.

10. Особисті якості вчителя (це теж одна з найголовніших складових професійної компетентності) - доброзичливість, чуйність, урівноваженість, витонченість, толерантність, рефлексія, людяність.

    Отже, поняття «компетенції та компетентності» значно ширші за поняття «знання, уміння, навички», тому що охоплюють:

-         спрямованість особистості (мотивацію);

-         здібності особистості до подолання стереотипів, відчуття проблеми, прояв принциповості, гнучкості мислення;

-         характер особистості - самостійність, цілеспрямованість, вольові якості

4. Компетентнісний підхід у новій Навчальній програмі 2012-2013 року.

Навчання першокласників у 2012/2013 навчальному році здійснюється за новими навчальними програмами, які націлюють навчальний процес на формування в учнів ключових і предметних компетентностей. Зауважимо, що компетентність ми розглядаємо як здатність застосовувати набуті знання, уміння, навички, способи діяльності, певний досвід у навчальних ситуаціях і повсякденному житті.

Найважливішими ключовими компетентностями для учнів початкових класів є: комунікативна, соціальна, загальнокультурна, уміння вчитися. Вони формуються в процесі реалізації змісту всіх навчальних предметів, передбачених типовим навчальним планом. Однак кожний предмет спрямований на формування власне предметних компетентностей, які випливають із ключових. Зокрема, процес навчання грамоти спрямований на формування мовленнєвої, мовної, соціокультурної і діяльнісної предметних компетентностей, визначених Державним стандартом початкової загальної освіти (освітня галузь «Мови і літератури») та конкретизованих у змістових лініях нової навчальної програми з української мови для 1 класу.

Мовленнєва компетентність виявляється у здатності розуміти і відтворювати сприйняту на слух чи під час читання інформацію, вступати в діалог, висловлювати в усній і письмовій формах свої думки, доводити їх. На формування цієї компетентності спрямована мовленнєва змістова лінія, яка передбачає розвиток чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання і письма.

Окреслимо основні напрями цієї роботи в 1 класі, а саме в період навчання грамоти.

Передумовою формування навичок говоріння, читання і письма є розвиток умінь сприймати на слух і правильно розуміти усне мовлення, тобто аудіативних умінь. Робота над їх формуванням має бути невід'ємною частиною кожного уроку навчання грамоти, адже вона розвиває в дітей увагу, здатність впродовж тривалого часу зосереджено слухати, повноцінно розуміти, запам'ятовувати почуте.

У 1 класі формування аудіативних умінь розпочинається на матеріалі не зв'язних текстів, а елементів мовленнєвого потоку (звуків, складів, слів, словосполучень, речень).

У добукварний період навчання грамоти першокласникам доцільно пропонувати такі типи завдань:

-    виконання дій за словесною інструкцією (1. Зробіть те, про що почуєте: покладіть руки на коліна; встаньте з-за парт; поверніть голову до вікна. 2. Здогадайтесь, про кого я кажу: сидить за другою партою в середньому ряду праворуч.);

-      вилучення зайвого слова з тематичної групи (Назвіть зайве слово в реченні: 1. Ворона, сорока, лисиця і синиця - це птахи. 2. Дуб, мак, клен, ясен — це дерева.);

-        вибір із запропонованого ряду слів певної тематичної групи (Прослухайте слова, повторіть ті, які називають навчальне приладдя: бутерброд, пенал, лінійка, зошит, фотоапарат, велосипед.);

-     визначення кількості слів у сприйнятому на слух реченні (Порахуй і скажи, скільки слів у реченні: Ми прийшли до школи вчитися.);

-    визначення кількості речень у сприйнятому на слух тексті (Послухайте і визначте, скільки речень у тексті: У лісі є джерело. З джерела тече вода. Вона чиста і холодна.);

-    розпізнавання на слух односкладових, двоскладових слів (Послухайте і повторіть слово, в якому два склади: жук, ґедзь, кран, яма, стіл.);

-    розпізнавання слів з наголосом на певному (першому чи другому) складі (Плесканням у долоні зловіть слова з наголосом на першому складі: осінь, зима, весна, літо, сонце, земля, вітер.);

-    розрізнення голосних і приголосних звуків (Плесканням у долоні зловіть тільки голосні звуки: [а, о, м, у, в, і, и, л, е].);

-     вибір з мовного потоку слів до певної звукової схеми (З почутих слів виберіть ті, яким відповідає звукова схема - о = : мак, льон, кінь, лось, гай.).

У букварний період формування аудіативних умінь здійснюється за допомогою вправ, якими передбачено:

-     визначення позиції певного звука в словах (З почутих слів назвіть ті, в яких звук [а] чується в кінці: автобус, книжка, акула, земля, батон.);

-    розрізнення твердих і м'яких приголосних звуків у словах (Плесканням у долоні зловіть слова з м'яким приголосним на початку: яскравий, радісний, сірий, лякливий, відважний, лютий, злий, веселий, дрібний.)',

-      розрізнення дзвінких і глухих приголосних у словах (3 почутих слів повторіть лише ті, які в кінці мають дзвінкий приголосний звук: сніп, зуб, батіг, «із, обід, зошит, ніж.);

-     знаходження певного складу в почутих словах (Повторіть слова, в яких є склад ли: олівець, поливати, латати, вітрила, лимон.);

-     визначення кількості складів у словах (3 почутих слів повторіть тільки трискладові: ялина, верба, береза, тополя, клен, липа.);

-     розпізнавання на слух неправильно наголошеного слова (Послухайте і назвіть неправильно наголошене слово, вимовте його правильно: малина, ожина, смородина, калина.);

-     розпізнавання слів за звуковою схемою (Послухайте слова і визначте, якому з них відповідає звукова схема    — о — о = : сірий, малий, добрий.);

-     розпізнавання речень за схемою (Послухайте речення і скажіть, якому з них відповідає схема І— — — . На стежині сиділа кішка. Вона була голодна. Діти підібрали кішку і нагодували.)

У післябукварний період розпочинається розвиток умінь слухати - розуміти на матеріалі зв'язних текстів. З цією метою доцільно використовувати завдання такого змісту:

1)  розпізнавання предмета за його описом (Розгляньте малюнки (жовте яблуко, жовта груша, лимон), послухайте опис одного з цих предметів і визначте, про який із них ідеться. Цей плід жовтого кольору, продовгуватий, соковитий, кислий на смак.);

2)   розпізнавання уривка з казки (Послухайте і скажіть, з якої казки уривок: Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привів її додому, а на другий день посилає сина ту козу пасти.);

3)вибір серед малюнків ілюстрації до тексту (Послухайте текст, виберіть серед малюнків той, що відповідає цьому тексту.);

4) запам'ятовування дійових осіб тексту (Послухайте текст і назвіть усіх дійових осіб: Жили на одному дворі кіт, півень, собака і козел. Вони часто сперечалися про те, що найсмачніше. - Найсмачніше молочко, - сказав кіт Мурчик. - Добре також і мишку зловити. - Ні, - сказав півень, - овес або просо

смачніші. - Неправильно ви говорите, - сказав Сірко. - Що може бути смачніше за кісточку. - Ви всі помиляєтесь, - сказав козел. - Свіже, запашне сіно найсмачніше.)',

1)                 порівняння тексту і малюнка (Розгляньте малюнок і послухайте текст. Чим вони відрізняються? (1. Текст і малюнок про зимові розваги дітей, але на малюнку діти катаються на санчатах, а в тексті йдеться про катання дітей на лижах. 2. Хлопчик, повертаючись із лісу, несе корзину грибів, а в тексті розповідається про те, що хлопчик назбирав корзину ягід.));

2)                        слухання тексту і вибір правильної відповіді на запитання до нього

(Послухайте текст і запитання до нього. Виберіть правильну відповідь на

ці запитання.

—А чому перо пером зветься? - запитав у дідуся Сашко.

-     Бо в давні часи, - відповів дідусь, - писарі писали гусячим пером. Від нього і назва залишилась, хоч тепер воно сталеве.

Запитання: 1) Як звали дідусевого онука? (Сашко, Славко).

2) Яким пером писали в давні часи? (Курячим, гусячим).)

Важливе місце в роботі над формуванням комунікативного мовлення першокласників належить розвитку вмінь будувати діалог. Учні першого класу вже володіють діалогічним мовленням на побутовому рівні. Завдання школи полягає в тому, щоб:

а)          удосконалювати вміння правильно відповідати на поставлені запитання, ставити запитання іншим, вступати в розмову;

б)  збагачувати мовлення дітей формулами мовленнєвого етикету (ввічливими словами, українськими формами звертання);

в)   учити дотримуватись правил спілкування (не перебивати співрозмовника, зацікавлено й доброзичливо вислуховувати його, чемно відмовляти чи висловлювати незгоду з думкою співрозмовника);

г) дотримуватись норм літературної мови;

ґ) складати діалог за ситуативним малюнком на побутові теми.

Цінними в процесі формування діалогічного мовлення першокласників є бесіди такого змісту:

-         З якими людьми вам приємніше розмовляти — усміхненими, доброзичливими, ввічливими чи сердитими, грубими?

-    Намагайтеся бути такими, щоб з вами приємно було спілкуватися.

-     За допомогою яких слів можна продемонструвати свою вихованість, ввічливість, добре ставлення до інших людей?

Під час такої бесіди доцільно ознайомити учнів з такими групами слів:

вітання__ вибачення          прощання__ подяка    прохання

добрий день          пробачте            до побачення         спасибі              будь ласка

добрий вечір         вибачте             всього доброго       дякую                якщо ваша ласка

добрий ранок      перепрошую       на все добре         дуже вдячний 

здрастуйте        на добраніч

привіт

      Навчання діалогічного мовлення в 1 класі розпочинається на зразках літературних творів. З цією метою використовуються казки, оповідання, вірші, в  яких розмова між персонажами відбувається у формі діалогу. Учням пропонується відтворити діалог. З метою забезпечення мотивації такого виду діяльності бажано пропонувати дітям пограти в театр, відчути себе в ролі акторів.

Побудові діалогів передує підготовча робота, яка передбачає здійснення таких послідовних етапів:

-    введення школярів у тему, з якої відбудеться діалогування;

-     з'ясування мовленнєвої ситуації (де, коли відбувається подія, про що йдеться);

-   визначення психофізіологічного стану дійових осіб (схвильовані, сердиті, веселі);

-    визначення способів спілкування героїв (вербальні, невербальні - жести, міміка, фізичні дії (штовхання, смикання тощо));

-    розподіл ролей.

У процесі відтворення чи побудови діалогів у першокласників необхідно формувати вміння:

1)                        регулювати         силу голосу;

2)                        темп мовлення;

3)                        говорити чітко і правильно;

4)                        уважно слухати співрозмовника;

5)будувати свою репліку з урахуванням репліки та інтересів співрозмовника;

6)                        вживати формули мовленнєвого етикету.

Продемонструємо методику такої роботи на конкретному прикладі.

-   Прочитай вірш Галини Малик «Хто сказав?»

Хто це, хто це, хто сказав,

що в калюжу Боря впав?

- Горобці, то ви сказали?

-    Ми в сусідній двір літали!

-   Котик Мурчик, ти сказав?

-   По дахах я мандрував!

-   Песик, може, ти сказав?

-   Я сніданок доїдав!

Котик мамі не сказав,

песик мамі не сказав,

не сказали горобці,

все розповіли ... штанці!

А як?

- Навчися виразно читати слова за горобців, котика, песика й автора. (При цьому вчитель веде бесіду про те, якими діти уявляють горобців (метушливими, спритними, дзвінкоголосими), котика (поважним, задумливим), песика (енергійним, швидким). Після характеристики кожного героя учні тренуються читати його слова відповідним темпом і тембром голосу.)

3) Діти, запрошую вас помандрувати в зоопарк. Для цього ми прочитаємо текст «У зоопарку» й уявимо все, про що в ньому розповідається.

Для додаткового індивідуального читання можна пропонувати учням читати підготовлені заздалегідь записки, оголошення, тексти, які для них «надіслали» в конверті чи то казкові герої, чи тварини, чи ровесники, чи шкільний двірник, чи бібліотекар тощо. У цих текстах можуть висловлюватись поради (тримати свої речі в порядку, мити руки перед їжею), прохання (допомогти птахам у морозні зимові дні), запрошення (завітати в бібліотеку і взяти цікаву книжку) та ін. Після читання вголос перед класом запропонованих текстів варто проводити бесіди за їх змістом, у яких братимуть участь не тільки ті, хто читав текст, а й ті, хто його слухав.

Особливо такі прийоми роботи корисні для учнів, які не мають великого бажання читати, а їхня навичка читання потребує вдосконалення. Адже читання з певною метою (дізнатися, про що йдеться в записці, оголошенні чи листі) мотивує необхідність уміння читати і спонукає до читання.

Важливою складовою мовленнєвої компетентності є писемне мовлення - написання зв'язних висловлювань. У 1 класі розпочинається формування графічної навички письма, яка є засобом писемного мовлення. Паралельно із засвоєнням каліграфічного написання букв і їх поєднань першокласники опановують елементи писемного мовлення - вчаться записувати слова, словосполучення, речення.

З метою формування писемного мовлення доцільно пропонувати учням на уроках письма не тільки списувати слова, словосполучення й речення з рукописного чи друкованого текстів, але й виконувати певні логічні завдання. Наприклад: 1) запропонувати утворити й записати слова із букв певного слова (із букв слова кульбаба можна утворити слова: баба, лук, булка, бак, балка, лак, клуб та ін.); 2) добираючи словосполучення для списування, можна використати недолуге сполучення слів (солодкий лимон і кислий цукор), запитати учнів, що тут не так, виправити помилку і записати словосполучення правильно; 3) у реченнях для списування можна змінити порядок слів чи складів в одному слові (У саду поселились (шапки). Діти їхали (їз по дом).)\ 4) пропонувати скласти й записати речення з поданих слів (Марійка, селі, в, живе.); 5) у післябукварний період можна започатковувати роботу над деформованим текстом (записати речення в такому порядку, щоб утворився текст). Програмою передбачено також записування назви малюнка, складання й записування речень за ілюстрацією.

Цінними компетентнісно орієнтованими є завдання практичного спрямування: підписати свій малюнок чи іншу виконану роботу (учень вчиться записувати своє прізвище й ім'я); заповнити анкету, в якій треба записати імена членів родини, назву міста чи села, в якому проживає учень, назву вулиці, на якій він мешкає; написати записку батькам про батьківські збори тощо.

Мовна компетентність молодшого школяра виявляється в здатності використовувати знання про мовні одиниці і явища в процесі усного й писемного мовлення. Формуванню цієї компетентності підпорядкована мовна змістова лінія.

Навчальною програмою для 1 класу передбачено засвоєння на практичному рівні таких мовних одиниць, як звуки, букви, склади, слони, речення, текст. Практичний рівень передбачає здатність учнів виділяти ці одиниці в мовленні, маючи уявлення про їх суттєві ознаки, оперувати ними н процесі усного мовлення, читання і письма.

Компетентнісний підхід до вивчення теоретичних знань з мови передбачає створення таких навчальних ситуацій, у процесі розв'язання яких виникає потреба дізнатися про те чи інше мовне явище, засвоїти певне правило. Продемонструємо зразки таких ситуацій:

1)Учні читають назви предметних малюнків: каструла, тарилка, блудце. Знаходять помилки і пояснюють їх: м'якість попередніх приголосних позначається буквами: я, ю, є, і, ь.

2)                        Казковий герой пише записку і стикається з проблемою - почав писати довге слово в кінці рядка і не може його дописати, бо не вистачає місця. Герой не знає, що йому робити. Учитель спонукає учнів допомогти йому. Найкмітливіші здогадаються, що слово треба поділити на частини. Учитель зазначає, - щоб зробити це правильно, треба навчитися ділити слова на склади і переносити з рядка в рядок по складах.

3)  Учитель демонструє текст, в якому всі слова написані разом, і пропонує учням прочитати його. Учні роблять висновок, що такий текст незручно читати і важко зрозуміти. Щоб уникнути цих недоліків, треба кожне слово записувати окремо, а в кінці речень ставити крапку, знак питання чи знак оклику.

Соціокультурна компетентність молодших школярів включає певний загальнокультурний розвиток, патріотичні почуття, морально-етичні якості, готовність виконувати певні соціальні ролі відповідно до загальноприйнятих у суспільстві норм і правил.

Формуванню соціокультурної компетентності першокласників підпорядкована соціокультурна змістова лінія, яка реалізується через виховну мету уроків навчання грамоти.

Відповідно до нової програми першокласники повинні засвоїти назви рідної держави і її столиці, свого міста чи села, одержати уявлення про державні та національні (верба, калина) символи України, народні та релігійні свята, обряди, знати найвідоміші народні казки, лічилки, мирилки, скоромовки, загадки, засвоїти формули мовленнєвого етикету, етичні правила спілкування в сім'ї, школі, транспорті, магазині, на вулиці, на природі.

Засобами реалізації зазначених завдань мають стати цікаві й доступні тексти пізнавального, розвивального, виховного змісту, бесіди за їх змістом, інтерактивні форми організації навчальної діяльності.

Наведемо приклади окремих із них.

1. Текст для слухання або читання (для читаючих учнів).

Калина — цілюща рослина. Відвар плодів калини з медом виліковує застуду, кашель. У давнину кущ калини ріс біля кожної української хати.

Коли українці поселялись в інших країнах, вони й там садили калину. Тому, побачивши коло хати калину, всі знали - там живуть українці. Так калина стала символом українців.

Запитання за змістом тексту:

-    Чому калина росла біля кожної української хати?

-   Як в інших країнах розпізнавали садибу українців?

-    Чому калина стала символом українців?

2. Текст для слухання або читання (для читаючих учнів).

РІЧЧИНА ХВОРОБА

Від спеки річка схудла. Там, де була вода, тепер чого тільки не валялося! Іржаві консерви, банки, покручений дріт, щербаті пляшки, надколоті цеглини...

Ніколи Сергійко не бачив річку такою непривабливою. Навіть здалося, що річка хвора. Соромно стало йому за хлопців, за себе, за всіх... Сергійко закотив холоші і негайно взявся до роботи.

-    Друзі прийдуть, — думав він, - побачать, що я працюю, і захочуть допомогти. Річчина хвороба виліковна.

За Василем Струтинським

Бесіда за змістом тексту.

-   Яка хвороба була в річки?

-    Чому Сергійкові було соромно за себе, за хлопців, за всіх?

-   Як можна вилікувати річку?

-                    Чи подобається тобі Сергійко? Чому? Бесіда про ставлення до оточуючої природи.

-    Чи доводилось вам бачити хвору природу? Де саме?

-    Чи можемо ми вилікувати ці місця? Запропонуйте, як це зробити?

-     Поміркуйте, що легше — лікувати чи запобігти хворобі (не допустити хвороби)?

-   Пригадайте, коли ви завдали шкоди природі, а коли турбувались про неї.

-    Чи хочете ви стати друзями природи? Що для цього треба робити?

3. Текст для слухання або читання (для читаючих учнів).

НЕВВІЧЛИВИЙ ВЕДМІДЬ

 Жив собі ведмідь - гультяй, знав єдине слово: «Дай!»

—                Дай-но меду! Дай малини! Дай і риби, і калини!

—                Ну й неввічливий бурмило! - дорікали крокодили:

-Чи ж тобі завчити важко чарівні слова «будь ласка»?

Ігор Січовик

 Бесіда за змістом вірша.

— Чому ведмедя називали неввічливим?

—Які слова ввічливості знаєте ви?

—Коли їх треба вживати?

4.  Гра-змагання «Хто більше знає скоромовок?».

Попередньо вчитель дає учням завдання вивчити різні скоромовки. Під час гри клас ділиться на дві команди. Представники кожної команди по черзі говорять скоромовки. Умова гри - скоромовки не повинні повторюватись. Перемагає та команда, яка розкаже скоромовку останньою.

5.               Проект «Моя колискова пісня».

Після читання на уроці колискової, учням дається завдання пригадати або записати з уст мами чи бабусі колискові пісні, які їм співали перед сном. Зібрані колискові можна записати на аркушах паперу чи на сторінках альбому, проілюструвавши власними малюнками чи фотографіями. Використовуючи зібрані пісні, в позаурочний час можна провести родинне свято на тему «Моя колискова пісня», на якому діти та їхні мами й бабусі виконуватимуть колискові.

Ефективними для морально-етичного виховання є обговорення ситуативних малюнків, конкретних життєвих ситуацій, вчинків персонажів текстів з висловленням власної думки про предмет розмови на зразок: Що ти можеш сказати про персонажа малюнка чи твору? Що б ти йому порадив? Як би ти поступив на його місці? Хто з персонажів тобі подобається, а хто ні? Чому?

Компетентність уміння вчитися включає здатність організовувати й контролювати свою навчальну діяльність, виконувати певні мисленнєві операції, застосовувати загальнонавчальні уміння й навички в різних життєвих ситуаціях. Формуванню цієї компетентності підпорядкований зміст діяльнішої лінії.

З перших уроків навчання грамоти в першокласників формуються навчально-організаційні уміння й навички, а саме: уважно слухати вчителя й виконувати те, про що він говорить, правильно сидіти за партою, тримати ручку під час письма, розташовувати на парті підручник, зошит та інше навчальне приладдя, знаходити потрібну сторінку в підручнику, орієнтуватися на сторінці підручника і зошита тощо.

Важливо вже в 1 класі виробити в учнів звичку готуватися до уроку і правильно організовувати своє робоче місце. Для цього в добукварний період варто на початку кожного уроку відводити кілька хвилин на підготовку до нього: - Який урок починається? - Яке навчальне приладдя необхідне для нього? - Як його раціонально розташувати на парті?

У букварний і післябукварний періоди на початку уроку вчитель має здійснювати перевірку готовності учнів до уроку: чи все необхідне навчальне приладдя для даного уроку лежить на парті, чи немає зайвих речей, чи на своєму місці розташовані підручник, зошит, ручка, олівець тощо.

Щоб переконати першокласників у важливості підготовки робочого місця до уроку, можна розіграти з ними навчальну ситуацію. Спочатку запропонувати викласти з портфеля всі речі на парту й дати завдання - розкрити зошит і написати в ньому один рядок букв. Потім запропонувати прибрати з парт зайві речі, покласти правильно зошит і написати ще один рядок букв. Після завершення роботи запитати учнів, коли їм було зручніше виконувати завдання, і порівняти, який рядок написаний краще. Одержаний таким чином власний досвід стане для першокласників найкращим мотивом підготовки до уроку та раціонального розташування навчального приладдя на парті.

Важливе місце в процесі навчання грамоти треба відводити формуванню мисленнєвих операцій: виокремлювати в мовному потоці певні мовні одиниці, виділяти характерні для них ознаки, порівнювати предмети і мовні одиниці (знаходити однакові, схожі й різні ознаки), знаходити «зайвий» у групі об'єднаних за певною ознакою об'єктів, робити з допомогою вчителя висновки на основі спостережень і т.п.

У цій роботі неоціненну роль має застосування зразків та алгоритмів виконання зазначених видів мисленнєвої діяльності. Учитель повинен спочатку пояснити й показати, як це треба робити, а потім пропонувати учням виконувати подібні дії з його допомогою.

Започатковується в 1 класі формування контрольно-оцінних умінь: слухати відповіді однокласників та оцінювати їх за поданими критеріями (відповів правильно чи неправильно, в чому помилився, як відповісти правильно), перевіряти свої письмові роботи, знаходити й виправляти помилки.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що компетентнісний підхід у навчанні грамоти передбачає:
1)   мотивацію всіх видів навчальної діяльності, здатну пробудити в першокласників інтерес до навчання;
2)використання інтерактивних методів, прийомів, форм організації навчальної діяльності;
3)    спрямованість навчального процесу на застосування набутих знань, умінь, навичок, способів діяльності в навчальних і життєвих ситуаціях.

5.Інформаційна компетентність як вагома складова фахової компетентності вчителя   Інформатизація освіти - один з основних напрямів процесу інформатизації, продиктований потребами сучасного суспільства, у якому головним рушієм прогресу є індивідуальний розвиток особистості. Вона має забезпечити впровадження в практику програмно-педагогічних розробок, спрямованих на інтенсифікацію навчального процесу, вдосконалення форм і методів організації навчання.

Основною метою всіх інновацій в освітній галузі є сприяння переходу від механічного засвоєння учнями знань до формування вмінь і навичок самостійно здобувати знання. Успішність розв’язання цього завдання значною мірою залежить від мети використання комп’ютера в навчальному процесі, якості й можливостей програмного забезпечення та від того, яке місце посяде комп’ютер в системі дидактичних засобів.

Запровадження інформаційно-комунікаційних технологій у початковій ланці – це не данина моді, а необхідність сьогодення, оскільки більшість дітей ознайомлюються з комп’ютером набагато раніше, ніж це їм може запропонувати школа. Ні для кого вже не є новиною необхідність широкого застосування електронних засобів навчання під час вивчення будь-якого предмету.

Це – навіть, не твердження, а практично догма, якої вимагає час. Адже вчителю у його прагненні зацікавити, сконцентрувати увагу учнів на вивчення свого предмету доводиться конкурувати з чудово організованим світом мас-медіа. Вагомою проблемою введення інформатики у початкову школу є неготовність вчителів до використання інформаційних та комунікаційних технологій у своїй професійній діяльності.

На перешкоді стає те, що вчителі початкових класів не вміють працювати з новими інформаційними і комунікаційними технологіями та не розуміють, як їх можна використовувати на уроках різних предметів.

Ще однією проблемою, яка перешкоджає пропедевтиці інформаційної культури у початковій школі, є те, що більшість учнів не розуміють справжнього призначення комунікаційних та інформаційних технологій, оскільки сприймають їх як іграшки.

Однак, щоб ІКТ дійсно були корисними у початковій школі, необхідне виконання деяких умов. До цих умов, перш за все, ми відносимо:

-                     професійну готовність учителя початкових класів до використання комп'ютерних технологій,

-                     врахування впливу комп'ютера на здоров'я дітей, особливо маленьких,

-                     наявність якісного технічного й програмного забезпечення,

-                     розуміння проблем й підтримка керівництва школи.

Школа повинна підготувати людину мислячу, котра не тільки має знання, але й уміє використати їх у житті. Тому спрямованість на формування розумових здібностей дитини та передання навиків ефективного оперування засобами пізнання повинна виступити як головний пріоритет із самого початку навчання. Безумовно, значна частина таких засобів базується на основі ІКТ.

Перш за все, добираючи до уроку програмне забезпечення та електронні засоби навчання, слід враховувати, що вони повинні відповідати певним вимогам, а саме:

-                     бути цікавими і викликати позитивні емоції у школярів;

-                       активізувати пізнавальну та розумову діяльність учнів;

-                     викликати у дитини бажання навчитися працювати самостійно;

-                     відповідати психолого-педагогічним та валеологічним вимогам;

-                     розвивати творчі здібності дитини;

-                     носити навчально-контролюючий характер.

Крім того, окремої уваги заслуговує розгляд ІКТ як засобу організації навчального процесу, що дає змогу уникнути рутинної роботи вчителя.

Комп'ютер може бути потужним дидактичним засобом, використання якого залучає дітей до активної праці, підвищує їхній інтерес до навчання, сприяє кращому засвоєнню матеріалу і підвищує ефективність навчання. Мова іде не про вивчення окремого, ізольованого від інших предметів курсу інформатики, а в інтеграції різних уроків з елементами, які складають комп'ютерну грамотність учнів та їхню інформаційну культуру.

Оволодіння інформаційними технологіями може відбуватися як через проведення комп'ютерно-інтегрованих уроків, так і впровадженням пропедевтичного курсу інформатики.

У сучасних соціально-економічних умовах зросли вимоги, щодо підготовки майбутніх кваліфікованих фахівців освітньої галузі. Нині одним із основних завдань вищої педагогічної школи є підготовка компетентного, конкурентноздатного на ринку праці фахівця для роботи в умовах інформаційної системи освіти, здатного самостійно і творчо вирішувати професійні завдання.

Формування інформаційної компетентності (ІК) вчителя початкових класів розглядається, сьогодні, як невід’ємна складова реформи системи вищої педагогічної освіти в цілому. Основна мета якої передбачає підготовку освіченого фахівця відповідно до вимог інформаційного суспільства, формування необхідних знань, умінь і навичок та формування компонентів інформаційної культури.

У зв'язку з цим гостро постає проблема підготовки інформаційно компетентних педагогів засобами інформаційно-комунікаційних технологій, формування яких йде впродовж усього навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах.

Інформаційно-освічений вчитель здатний знайти відповідну інформацію з різних джерел. Така особа має бути також наділена необхідною здатністю якісної та кількісної оцінки і самооцінки інформації з тим, щоб виявити спірні питання закладені в інформації. Інформаційно-освічений вчитель може використати та застосувати інформацію відповідно в багатьох фахових ситуаціях. Такі ситуації, потенційно призводять до прийняття нешаблонних рішень, розв’язку творчих завдань, тобто призводить до розвитку нових знань. Таким чином, відбувається процес навчання на основі приведення в дію інформаційної компетентності.

В епоху інформатизації суспільства, кожен педагог повинен чітко усвідомити, що комп’ютер є основним інструментом в його професійній діяльності, який здатний полегшити розв’язок цілого ряду професійних завдань. Адже, сьогодні кваліфікований фахівець повинен вміти серед широкого кола програмних засобів відшукати такий програмний засіб, який досить швидко та ефективно допоможе отримати потрібний результат. Тому в процесі навчання викладач повинен формувати у дітей вміння здійснювати правильно постановку задачі, прогнозувати і передбачати її результати; свідомо і творчо вибирати оптимальні способи її розв’язання з урахуванням наслідків; оволодівати новітніми технологіями

Інформаційна компетентність вчителя початкових класів, яка проявляється в умінні творчо мислити і передбачає наявність аналітичних, прогностичних умінь в засвоєнні та застосування інформації в педагогічній діяльності. Крім того, ІК є складовою частиною інформаційної культури вчителя, виконує інтеграційні функції, служить сполучною ланкою загально педагогічних і спеціальних знань і умінь. Слід зазначити, що в сучасному тлумаченні терміну "інформаційна компетентність" найчастіше має на увазі використання комп'ютерних інформаційних технологій, а точніше визначення слід трактувати як "комп'ютерна інформаційна компетентність". Інформаційна компетентність вчителя формується на етапах вивчення комп'ютера, вживання інформаційних технологій як засіб навчання в процесі професійної діяльності і розглядається як одна з граней професійної зрілості. Аналіз педагогічної діяльності вчителя дозволяє виділити наступні рівні формування інформаційної компетентності:

*рівень споживача інформації;

*рівень користувача комп'ютером;

*рівень логічного функціонування і знання характеристик устаткування;

*рівень наочно-специфічних завдань на основі творчого підходу.

Основними елементами процесу формування ІК є:

- уміння застосовувати інформаційні технології для демонстрації друкованих графічних документів;

- уміння використовувати інформаційні технології для демонстрації аудио- і відеоматеріалів на уроці;

- уміння створювати презентації;

- уміння систематизувати і обробляти дані за допомогою таблиць, технологічних карт;

- уміння будувати порівняльні таблиці і виявляти закономірності за допомогою комп'ютера;

- уміння застосовувати інформаційні технології для моделювання процесів і об'єктів, виконання креслень і ескізів;

- уміння використовувати комп'ютерне тестування;

- уміння використовувати мережу Інтернет для вирішення педагогічних питань, збору інформації, участі в телеконференціях, доступу до наукових, педагогічних, методичних даних.

Інформаційна компетентність вчителя передбачає широке використання комп'ютерної техніки, електронних варіантів навчальних матеріалів, навчальних програм, педагогічних технологій творчого характеру. Вчитель повинен володіти необхідною підготовкою для конкретної диференціації можливостей учнів залежно від індивідуальних особливостей, мотивації, вікових і психологічних особливостей.

ІК – одна з основних компетентностей сучасного педагога, що має об'єктивну і суб'єктивну сторони. Об'єктивна сторона виражається у вимогах, які суспільство пред'являє до професійної діяльності педагога. Суб'єктивна сторона ІК визначається індивідуальністю вчителя, його професійною діяльністю, особливостями мотивації у вдосконаленні і розвитку педагогічної майстерності.

Формування ІК вчителя передбачає:

- освоєння ними знань і умінь в області інформатики і інформаційно-комунікаційних технологій;

- розвиток комунікативних здібностей вчителя;

- уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, аналізувати інформацію, здійснювати рефлексію своєї діяльності і її результатів.

У складі ІК вчителя можна виділити чотири складові:

1.мотиваційну – наявність мотиву досягнення мети, готовність і інтерес до роботи, постановка і усвідомлення цілей інформаційної діяльності;

2.когнітивну – наявність знань, умінь і здатності застосовувати їх в професійній діяльності, аналізувати, класифікувати і систематизувати програмні засоби;

3.суб’єктно-діяльнісну – демонструє ефективність і продуктивність інформаційної діяльності, вживання інформаційних технологій на практиці;

4.рефлексивну – забезпечує готовність до пошуку вирішення виникаючих проблем, їх творчого перетворення на основі аналізу своєї професійної діяльності.

У сучасних умовах засоби ІКТ виступають основним важелем при формуванні інформаційної компетентності вчителя. Формування інформаційної компетентності засобами ІКТ дозволяє використовувати в своїй трудовій діяльності знання, уміння і навички в напрямку інформаційних і комунікаційних технологій, що є критерієм професійної придатності вчителя початкових класів для підвищення якості освіти.

Системне, цілісне уявлення про інформаційну компетентність, виділення її структури, обґрунтування критеріїв, функцій і рівнів її сформованості, дозволяє цілеспрямовано і ефективно організувати навчальний процес в рамках освітньої діяльності, підвищити рівень професійних знань, приймати ефективні рішення в навчальній діяльності.

Вчителі початкових класів повинні знати:

-                     правила проведення занять з використанням комп'ютерної техніки;

-                     правила користування електронними педагогічними програмними засобами;

-                     правила використання комунікаційних технологій;

-                     основні форми організації навчального процесу навчання з використанням ІКТ;

-                     зміст програми і основні поняття початкового курсу інформатики;

-                     правила формування початкових навичок роботи з ПЕОМ;

-                     правила користування контролюючими програмами для перевірки знань;

-                     правила створення тестів;

-                     правила використання інформаційних технологій при проведенні навчальних занять у початкових класах;

-                     особливості використання комплексу навчально – розвиваючих програм "Сходинки до інформатики" на різних уроках в початковій школі;

-                     правила створення та демонстрації презентацій;

-                     правила створення публікацій та веб-сторінок;

-                     правила користування навчально-розвиваючими програмами.

Компетенція вчителя, відповідно підходу на основі поглиблення знань, включає здатність умілої роботи з інформацією, вибудовувати послідовність вирішення проблеми, використовувати програмне забезпечення, що допускає розширення, і прикладні методи, специфічні для даної дисципліни, поєднуючи їх з методикою викладання, заснованою на індивідуальній роботі з учнями. Застосовуються і колективні методи роботи у формі проектів, сприяючи глибшому розумінню учнів ключових понять і їх використання при вирішенні складних проблем реального миру. При роботі в рамках спільних проектів вчитель використовуватиме мережні ресурси, що допомагають учням співробітничати, отримувати інформацію, встановлювати контакти з фахівцями з інших установ для проведення аналізу і пошуку вирішень вибраних проблем.

Вчителі повинні також використовувати ІКТ для складання і моніторингу індивідуальної і колективної роботи учнів над виконанням запланованої роботи. Вони підтримуватимуть контакти з фахівцями і іншими вчителями, використовуючи мережні ресурси для доступу до інформації, контактів з колегами й іншими фахівцями, підвищуючи при цьому свій професійний рівень.

Загальнополітичною метою підходу на основі створення знань, є підвищення продуктивності за рахунок навчання учнів, громадян і трудових ресурсів, здатних постійно брати участь у створенні знань і нововведень у здобуванні освіти протягом всього життя і отримувати від цього задоволення. При цьому підході вчителі повинні будуть не тільки створювати класну роботу, сприяючу досягненню цієї широкої мети, але і брати участь в реалізації програм розвитку, здійснюваних в їх школі, цілі які також направлені на досягнення тій же. Відповідно до цього підходу учбова програма виходить за рамки навчання шкільним предметам. Вона чітко направлена на вироблення навиків 21 століття, необхідних для створення нових знань.

Навики, такі як проблемний підхід, комунікація, співпраця, експериментування, критичне мислення, творчість стають самостійними програмними цілями і предметом нових методів оцінки. Мабуть, найбільш значущою метою стає підготувати учнів до самостійного вибору своїх цілей і планів навчання. Для цього потрібне розуміння того, що вони вже освоїли, оцінити свої сильні і слабкі сторони, намітити план навчання, стежити за його виконанням, за своїм власним зростанням, добиваючись успіху, рухатися далі, але враховувати і допущені помилки. Такі навики пригодяться на все життя, вони важливі для життя в освіченому суспільстві. Оцінка – здатність учнів оцінювати якість своєї праці і праці інших - стає частиною цього процесу.

Роль вчителя полягає в безпосередньому моделюванні створення знань, конструюванні ситуацій, в яких учні повинні застосовувати вище згадані навики і допомагати їм в їх виробленні. Вчителі створюють в класі співтовариство, що навчається, в якому учні постійно зайняті створенням не тільки своїх власних навиків навчання, але і навиків інших. Справді школа перетворюється на організацію, що навчається, в якій всі дійові особи залучені в процес пізнання. З цієї точки зору, вчителі самі стають наставниками учнів і генераторами знань, постійно зайнятими педагогічним експериментуванням і нововведеннями, що проводяться в співпраці зі своїми колегами і фахівцями з боку заради отримання нових знань про учбовий процес і про досвід викладання. Широкий набір апаратури, що складає мережу, цифрові ресурси, електронне устаткування повинні створювати це співтовариство і допомагати його роботі зі створення знань і у будь-який час в будь-якому місці – колективному навчанню.

Вчителі, компетентні в застосуванні підходу на основі створення знань, повинні уміти розробляти навчальні посібники і заняття з використанням ІКТ; використовувати ІКТ для вироблення в учнів навиків створення знань і критичного мислення; надавати підтримку безперервному розумовому процесу; створювати для своїх учнів і колег суспільство знань. Вони також повинні бути здатні керувати роботою по перепідготовці колег, по розробці і реалізації ідеї про перетворення їх школи на співтовариство, засноване на принципах інновації і безперервного навчання, що збагачується засобами ІКТ.

Наведені стандарти й норми до ІКТ компетентності учителів розроблені у Польщі, Франції та проекті ЮНЕСКО встановлюють список професійних вимог, що необхідні для підвищення якості педагогічної роботи за рахунок навичок у використанні ІКТ і удосконаленню всієї системи освіти, що у свою чергу буде сприяти подальшому соціально-економічному розвитку країни. Організація відповідної підготовки та перепідготовки учителів з використання ІКТ та розробка відповідних програм для цього, модифікація професійної підготовки майбутніх учителів, розробка норм ІКТ компетентності учителів відповідно до національних особливостей є завданням освітніх закладів України.

   Усе це може здійснювати тільки вчитель з високою професійною компетентністю, розвиненими творчими здібностями, високим рівнем інтелігентності, ерудованості, здібностей до безперервної освіти.

Література

1.  Бір юк  Л.  Я. Формування комунікативно ї  компетентності  майбутнього вчителя  початкових  класів  у процесі професій ної  підготовки  (психолого-дидактичний  аспект) : навчальний посібник  / Л.  Я.  Бірюк. – К. ; Глухів  :  РВВ  ГДПУ, 2008. – 210  с.

2. Гудзик  І.  П.  Компетентнісно  орієнтоване навчання російської  мови у  початкових  класах (у школах  з українською мовою навчання) : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук / Гудзик І.  П.  – Київ, 2008.  – 39 с.

3. Державний стандарт  початкової загальної  освіти  (Постанова Кабінету Міністрів  України  від 20 квітня 20 11р.  №4 62).

 4. Онищенко І. В. Лінгводидактичні засади  формування  культури  педагогічного  спілкування майбутніх учителів  початкових  класів  /  Педагогіка вищої та сер едньо ї шко ли  :  збірник наукових  праць / гол.  ред. проф.  В.  К.  Буряк. –  Кривий  Ріг :  КДПУ,  2010.  – Вип.  28.  –  С. 281–286.

5. Сидоренко  Е. В.  Тренинг коммуникативной  компетентности в деловом  взаимодействии / Е. В. Сидоренко.  – СПб. : Речь,  2000.  – 208  с.

6.  Трунова В. А. Розвиток  мовлення молодших  школярів в умовах  білінгвізму : монографія /  В. А.  Тру-